Сьогоднішній уривок з Євангелія від Матея розповідає про зцілення слуги римського сотника з Капернауму. Маючи у серці глибоку віру, сотник приходить до Ісуса Христа і просить оздоровити свого слугу. Приклад віри цього чоловіка показує, що для Божої всемогутності немає кордонів. Велика Божа любов здатна подолати найбільші відстані, щоб допомогти людині, яка прагне наповнити нею своє серце. Про віру в Ісуса Христа, як можливість не тільки фізичного, але й духовного зцілення, розмірковує священник Військового храму Стрітення Господнього, капелан Військово-медичного клінічного центру Західного регіону отець Мирон Горбовий:
«Неодноразово до Христа приходили військові. Здебільшого, це були римські воїни, які шукали Бога у своєму житті. Якщо до прикладу згадати сотника Лонгина – римського воїна, який пронизав списом бік розіп’ятого Ісуса Христа, і тих воїнів, які були біля хреста Господнього, то можемо сказати, що вони були одними з перших, які навернулися. У сьогоднішньому євангельському читанні чуємо про сотника, який мав надзвичайно велику віру. Він приступив до Ісуса, благаючи його словами: «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко» (Мт. 8, 6). Ісус каже до нього: «Я прийду й оздоровлю його» (Мт. 8, 7). Тоді сотник, маючи у серці глибоку віру, у відповідь мовив: «Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає» (Мт. 8, 8). Наскільки великою була віра сотника, що його слуга, не покидаючи дому, видужав тієї ж години.
На основі цього євангельського уривку маємо розуміти, що Бог діє усюди, а не лишень у тих місцях, які прославилися своїми чудотворними оздоровленнями. А, отже, з впевненістю можемо сказати, що ці зцілення можуть відбутися і у інших місцях, якщо у своєму серці ми матимемо міцну і непохитну віру. Але важливо підкреслити, що ключем до оздоровлення людини є молитва і віра. Молитва і віра – найкращі засоби для оздоровлення людської душі. Так, саме це є ключем до оздоровлення людини, до вирішення якихось її життєвих проблем. Потрібно пам’ятати, що наша віра, молитва і праця є немарними і відкривають двері до Божого милосердя. У своєму Посланні апостол Яків говорить: «Віра без діл мертва» (Як. 2, 17). Тому і ми так же само маємо творити ці добрі діла у житті інших людей. І цей сотник, мабуть, багато чого досвідчив у своєму житті, адже непевно що просив Бога не за одного свого слугу. І він пережив цей досвід віри, з яким прийшов до Христа. І тільки Господь може наповнити нас сильною вірою. А ми у свою чергу маємо бути відкритими на це Боже милосердя. Завжди покладаймося на Бога, щоб розуміти своє життя і вміти підтримувати інших».
Підготувала Юліана Лавриш
