«Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене» (Мт. 10, 38), – каже Ісус Христос у сьогоднішньому євангельському уривку. Господь закликає нас достойно нести свої життєві тягарі, бо кожне наше випробування є наче ліки, якими Бог оздоровлює душу. Окрім того, сьогоднішня неділя іменується неділею Всіх святих. Згадуємо всіх святих, які своєю вірою, любов’ю до Бога, прагненням побороти гріх показують нам приклад для наслідування. Про те, що означає бути святим у сучасному світі, яка вона – ця справжня Любов до Бога і до ближнього, розмірковує священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Нестор Кизик.
“Кожен із нас, який народжений у цьому світі, уже покликаний до святості”
Сьогодні вшановуємо день пам’яті Всіх святих, які були в історії людства, які зараз перебувають разом з Богом, які кожного разу єднаються з нами у храмі на молитві. У сьогоднішню неділю поставмо собі запитання: а як бути святими? Що я маю робити, щоб бути святим? Напевно, що кожен з нас задає собі таке питання. Але дуже часто можна почути таку думку, що, мовляв, дорога до святості мені точно закрита. Адже я недостойний чи недостойна, я, мовляв, точно не такий, про яких читаємо у Житїі святих, – у книзі про їхню біографію. Так, моє життя зовсім не таке, яке було у цих людей. Кожен із нас, який народжений у цьому світі, уже покликаний до святості. Кожен із нас має абсолютно усі можливості для того, щоби бути святим. Бути святим – це певний процес. Одразу народитися святим і зберігати цю святість є дуже складно, а, радше, неможливо. Бог дарує нам Святі Таїнства для того, щоб ми могли відновлювати цю святість.
“Коли ми йдемо цією тернистою, але Божою дорогою, тоді відчуваємо цю Божу дію у нашому житті”
У Євангелії від Матея Христос дає нам такі певні вказівки про те, що потрібно робити, щоб бути святим. Ісус Христос каже: «Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним» (Мт. 10, 33). І ось тут виникає питання: а як можна відцуратися Бога? Ідучи містом, інколи, нам є соромно зробити на собі знак хреста. У цей час ми думаємо про те, а що про нас подумають інші люди. Так, я собі вірю, знаю, а, відтак, Бог знає моє серце. Я краще піду до храму і там помолюся. Ісус Христос закликає нас не боятися бути християнами у тих випадках, коли нам зовсім некомфортно і незручно. Якщо людей, які моляться у храмі, запитати про те, чи відчувають вони себе християнами, то, мабуть, кожен з них підніме руку. А якщо поставити те ж саме питання десь у іншому місці, то, мабуть, ми будемо думати, чи підняти руку, а чи, можливо, не піднімати її. Тому сьогодні варто собі подумати про те, наскільки я є християнином? А скільки часу потрібно бути християнином? 8 годин, весь свій робочий день, а, чи, можливо, є якісь вихідні, коли я можу зробити собі перерву, кажучи, що сьогодні я не християнин, а, відтак, можу більше дозволити собі? Ні… Бути християнином потрібно 24 на 7. Ми маємо робити все для того, щоб впроваджувати ці християнські цінності у своє життя. Так, це є дуже і дуже не просто. І це по-особливому проявляється тоді, коли у нашому житті стоїть питання вибору: чи залишитися на стороні правди, а, чи, можливо, дозволити собі обійти її? Сьогодні Христос говорить про ці обіцяні престоли у новому світі. Він закликає нас пам’ятати про них. Дуже часто ми можемо втратити щось саме тоді, коли робимо правильно. Але пам’ятайте про те, що ви втрачаєте тільки в людей, але не у Бога. Коли ми йдемо цією тернистою, але Божою дорогою, тоді відчуваємо цю Божу дію у нашому житті, відчуваємо цю добру батьківську руку нашого Бога.
“Люблячи правдиво тих, які знаходяться біля нас, ми свідчимо, що по-справжньому любимо Бога”
Сьогодні Ісус Христос запрошує кожного з нас любити Його. «І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину» (Мт. 19, 29), – говорить Спаситель. Мусимо розуміти те, що любов до Бога є, немовби, іншою, аніж до тих, які знаходяться біля нас. Любов до Бога має проявлятися у наших добрих вчинках. Любов до Бога проявляється у виконання Божих Заповідей. Коли ми по-справжньому любимо, тоді віддаємо у руки Божі тих, які знаходяться поруч з нами. І саме це є любов і довіра до Бога. Отже, стараймося любити тих, які знаходяться поруч з нами. Христос у жодному разі не закликає не любити тих, які поруч. Люблячи правдиво тих, які знаходяться біля нас, ми свідчимо, що по-справжньому любимо Бога. А, відтак, цей мир Божий запанує у нашому серці. І пам’ятайте про те, що ці престоли, які Ісус Христос приготував, чекають кожного, хто по-справжньому любить Бога.
Підготувала Юліана Лавриш
