Про душпастирство у в’язницях розповідає о. Тарас Мирка, референт пенітенціарного служіння у Львівській Архиєпархії УГКЦ, та о. Омелян Колодчак, який душпастирює десять років у виправній колонії №63 Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії УГКЦ.
«Ув’язнені люди – це ті, які потребують уваги і належної допомоги. Їм необхідно нести Христову любов, адже вони так чекають цього. Ми повинні донести цю любов від суспільства до них, щоб ці люди усвідомили, що є ті, які за них переживають і їх чекають, – ділиться у відеоблозі для Живого ТБ о. Тарас Мирка, який душпастирює у в’язницях три роки, – Для мене вони є ті, для яких потрібно служити і працювати, адже Христос йшов до всіх. Щоб змінити в’язня – потрібно дати йому любов, аби він ніс в собі добро».
Священик уже три роки дбає про те, щоб кожної неділі ув’язнені люди могли бути на Літургії, приступали до сповіді, слухали катехизацію. А на Різдво та великі свята капелан дбає про свято для кожного ув’язненого, збираючи разом із волонтерами в парафіях різну допомогу. «Потрібно, щоб вони відчували, що люди про них також пам’ятають. А ще вони готуються до свят. Скажімо, на Різдво прибирали каплицю, прикрашали її, тобто вкладали свою працю», – розповідає він.
За словами о. Омеляна Колодчака, який душпастирює десять років у виправній колонії №63 Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, суть його служіння полягає в тому, щоб донести «дух до в’язнів, який був для них потоптаний». «Я це роблю не тільки з обов’язку священика, бо кожного разу я беру щось для себе. Я прагну зняти їх озлобленість на світ і в Тайнах Євхаристії та Покаяння дати їм інший стан», – пояснює він.
За словами священика, коли відвідуєш в’язня зі співчуттям, то одночасно працюєш над собою. «Я приходжу до них ще й для того, щоб чогось навчитися. Ми закриваємося на соціальні проблеми в’язня, не знаючи, чому він там опинився. А це виклик людяності», – пояснив душпастир.
Джерело: сайт УГКЦ
