«Дуже часто люди не усвідомлюють того, що гріх стає для них каменем спотикання на їхньому шляху до Бога»
Сьогоднішній уривок з Євангелія від Матея розповідає нам про оздоровлення розслабленого. Чуємо також і про духовний аспект цього оздоровлення – відпущення гріхів. Звісно, що не існує такої людини, яка не мала би гріха. Але маємо бути свідомі того, що гріх – це певна така перепона у наших стосунках з Богом. Сьогоднішнє євангельське читання розповідає нам про чоловіка, який був фізично хворий, адже його принесли на ношах. Але так же само євангелист Матей розповідає нам про цього розслабленого, як про людину, якій важко від того, що вона знаходиться у важкому гріху. Але знову ж таки – цей хворий чоловік потребує допомоги ближнього. І от принесено до Нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються” (Мт. 9, 2). Так, справді, гріх втомлює нас. Дуже часто люди не усвідомлюють того, що гріх стає для них каменем спотикання на їхньому шляху до Бога. Гріх унеможливлює наше бажання прямувати до святості.
«Святе Таїнство Сповіді, до якого ми можемо приступати щоденно, дає нам можливість піднятися з духовної немочі»
І, власне, сьогоднішній уривок з Євангелія від Матея вчергове показує нам Ісуса Христа як люблячого Батька, який приходить, щоби допомогти людині, бо безмежно любить її. “Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним” (Ів. 3, 16). Звісно, що не один раз ми можемо спіткнутися на життєвій дорозі, впасти у гріх, але, як читаємо у Святому Письмі, Ісус Христос приходить, щоб простягнути нам руку допомоги. І, власне, святе Таїнство Сповіді, до якого ми можемо приступати щоденно, дає нам можливість піднятися з духовної немочі. Але так же само ми маємо не забувати і про те, що є люди, які потребують нашої допомоги. Ми також можемо привести до зцілення тих людей, які є не стільки немічні фізично, як обтяжені гріхами. А, отже, ми маємо можливість підтримати своїх ближніх, які закам’яніли у цьому гріху, які, на жаль, не в силі прийти до Бога самі. Сьогодні Господь Бог закликає нас взяти цих людей до свого серця. Він закликає нас молитися за них. Наша молитва у спільноті, у сім’ї, у Церкві – це велика сила. І будьмо певні, що Господь Бог побачить нашу віру і вислухає нашу молитву. Отже, стараймося любити, прощати, підтримувати одне одного. Нехай Господь Бог і Пресвята Богородиця нам у цьому допомагають.
о. Андрій Сіданич, священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла
