Сьогоднішнє Євангельське Слово може дійсно розбудити нас. Євангелист Матей розповідає про те, як Ісус Христос прибув у край гадаринський. Це був поганський край, де люди жили своїми власними цінностями, де вони мали власне бачення світу. Але найбільшою проблемою людей гадаринського краю було те, що їм бракувало зустрічі з Богом. І ось саме в цю околицю приходить Ісус Христос. Його зустріли два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою. На перший погляд, можна сформувати відповідне враження про місцеве населення гадаринського краю. Уявіть собі, що ми приходимо в якесь місто, а до нас підбігають двоє біснуватих, що вийшли з гробів. І, власне, гріб для євреїв вважався чимось нечистим. І, як я вже зазначив вище, ніхто не міг перейти тією дорогою, але один все ж таки перейде – Ісус з Назарету. І ось саме на цьому місці відбувається зустріч правди і обману, відбувається зустріч темряви і світла, відбувається зустріч добра і зла. Тут немає компромісу чи якоїсь третьої альтернативи, адже біси приречені на загибель. Чому? Зло не має сили там, де є Бог. Там, де є Бог, зло не має місця. Біси не хотіли покидати цього краю, тому входять в свиней, які на той час вважалися нечистими тваринами. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й втопилося в хвилях.
Завдання зла, завдання гріха – це нищити. І саме людина часто піддається різного роду спокусам, різним гріховним думкам. І знову ж таки, людина не завжди визнає свою гріховність, але за всяку ціну прагне виправдати себе. Дуже часто вона звертається до знахарів і ворожок, впускаючи зло у своє життя. Замість того, щоб приступити до Святих Таїнств Сповіді і Причастя, людина часто обирає неправильний шлях. На перший погляд, у гадаринському краю сталося диво – всі люди вийшли назустріч Ісусові. Проте, вони попросили, щоб Він відійшов з їхніх околиць, адже не готові були Його прийняти. Хочу наголосити ще на одній дуже важливій деталі – не виключено, що цим людям було шкода свиней. А що це означає? А це означає, що населення ставило свиней вище за життя людини. Звісно, що люди гадаринського краю могли займатися якимось своїм бізнесом, в тому числі і вирощуванням свиней, а втрата матеріальних прибутків могла викликати бунт. Але Ісус шанував вибір цього народу, Він терпеливо очікував на його навернення.
Возлюблені браття і сестри! Так же само і в нашому житті завжди виникає спокуса і небезпека повернутися до стану поганства. Чи є прояви біснуватості у нашому суспільстві? Людину завжди супроводжують різні спокуси, вона, немовби, постійно піддається різним випробуванням. І, як наслідок, людина завжди стоїть перед тим, що штовхає її до власного гробу. Тобто, різні спокуси завжди намагаються звести нас з доброї дороги. Подивіться на те, якою інформацією сьогодні заповнений медіапростір? А скільки там негативу? А це все робиться для того, щоби показати людині, що її життя не має жодної вартості. Наскільки скарб людського тіла перетворюється в товар, а Бог дав людині дар любити і бути любленою. Ну, і, звісно, що величезною загрозою є різноманітні залежності – ігроманія, наркоманія, комп’ютерна залежність, алкоголізм тощо. Тоді чимало таких людей не можуть знайти дорогу додому. Такі люди, немовби, самі себе підштовхують до життя у гробі. Якщо людина втрачає контроль над собою, тоді вона втрачає і свобідну волю, яка є Божим даром, і, як наслідок – людина втрачає здатність любити, що вже є глибокою духовною хворобою. Так, на щастя, ми маємо реабілітаційні центри, але тут важливо усвідомлювати, що сама терапія не врятує людину. Залежність виникає там, де є духовна криза, і тут може допомогти лише Бог. Тут може допомогти лише Ісус Христос, Який помер і воскрес за людину. Для того, щоби Бог зміг нам допомогти, ми маємо Йому дозволити це зробити. Адже мешканці гадаринського краю сказали Богові «ні». Якщо зранку ми не промовляємо щонайменше короткої молитви, то, подібно до жителів гадаринського краю, тим самим відкидаємо Бога. Якщо ввечері ми не молимося, то тим самим, немовби, кажемо: «Навіщо Ти мені вночі, Боже! Я і так маю міцний сон». Молитва не є якимось запасним колесом. Молитва – це стержень нашого життя. Людина повинна дозволити Богові діяти. Бо якщо замість Бога людина на перше місце ставить щось інше, тоді виникає хаос. Тоді через покаяння спішімо до Бога. Наприкінці сьогоднішнього Євангельського уривку євангелист Матей розповідає про те, як Христос, сівши у човен, переплив назад і прибув у своє місто – додому. Наше серце Ісус Христос прагне зробити Своїм домом. Тоді в ньому не буде місця для всякого зла.
Владика Володимир, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії
