Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри! Сьогодні я щиро дякую Богові за можливість знову бути з вами у спільній молитві за єдність християн і зміцнюватися Словом Божим, що виходить зі сторінок Святого Письма. Бог, створивши дивовижний світ, наповнений життям, довірив управління ним своєму найдосконалішому творінню – людині. Обдарована творчими здібностями, багатим духовним світом, проникливим серцем, сильною волею, даром свободи, людина повинна була відповідально дотримуватися встановлених Творцем правил – відрізняти добро від зла, не піддаватися спокусам диявола і творити вічне блаженне життя.
Тому в сьогоднішньому Євангелії на запитання вельможі: «Що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?», – Ісус відповідає: «Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір». Простіше кажучи, чи дотримуєшся ти принципу справедливості: «Не роби іншим того, чого не хотів би, щоб робили тобі, не кажи іншим те, чого сам не хотів би почути, і не поводься з іншими так, як не хотів би, щоб поводилися з тобою». Мабуть у цього чоловіка була чудова родина, чудові батьки, які змалечку своїм прикладом прищеплювали йому дотримання правил і порядку, тому він відповідає Ісусові: «Усе це я зберіг змалку». Чудово. Але Ісус сказав йому: «Одного тобі бракує». Іншими словами, в тобі є одна залежність, від якої тобі потрібно позбутися, бо вона заважатиме тобі досягти благословенного вічного життя: «Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною!»
На жаль, людина не витримала випробування дарованої Богом свободи. Коли диявол запропонував першим батькам у раю бажання почестей, влади та багатства, люди не встояли – їх спокусило бажання самим стати богами. Влада, гроші, честь часто стають перешкодою на шляху людини до благословенного життя, наповненого миром і спокоєм з Богом. Ось чому ми маємо так багато одержимих демонами, амбітних «богів» у світі, які хворобливо жадають панування та створюють у світі жахливе пекло. Тому вельможа засмутився, почувши слова Ісуса, бо був дуже багатий. Дослідники Біблії кажуть, що Єрусалим за часів Ісуса мав потужний мур, який оточував місто, який мав кілька широких воріт, через які мандрівники могли в’їхати до міста, навіть верхи на в’ючній тварині. Однак деякі з цих воріт були дуже маленькими і низькими, та називалися «голкові вушка». Для людини пройти через них було великим випробуванням, не кажучи вже про в’ючних тварин чи верблюдів. Ісус, добре знаючи це, каже: «Як важко багатому ввійти в Царство Боже! Легше верблюду пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже!» Ті, хто чув це, запитували: «Хто ж тоді може спастися?» Адже кожен із нас випробовується цими спокусами в житті. У нас у Литві є приказка: «Дай людині багатство, владу і честь, і ти побачиш, хто вона насправді». Ісус відповідає: «Неможливе в людей, є можливе в Бога». Тож висновок простий – коли ти ходиш з Богом, усе можливо.
Дорогі українські брати і сестри, перед обличчям цієї страшної війни ви, очистивши справжні цінності, стали прикладом для всього секуляризованого світу. Бог, людина, сім’я, держава, свобода і незалежність народу стали Вашими основоположними цінностями, за які Ваші сини та доньки проливають піт і кров на передовій і жертвують найдорожчим – своїм життям. Тому жертва тисяч героїв, полеглих на землі України; скорбота втрати тисяч українських батьків, матерів і осиротілих дітей; численні запитання, які постають у цій війні, на які часто немає відповіді, – сьогодні стає найширшою дорогою до благословенного Богом вічного життя для всього українського народу, де загояться рани померлих, які відійшли до дому Предвічного. З цього джерела черпають духовну силу борці за фундаментальні цінності та виживання нації, черпатимуть сили творці майбутнього України. Нещодавно ми відзначили свято Різдва Господнього і вступили в новий 2025 рік. На жаль, цьогорічне Різдво не було ні радісним, ні світлим, ні теплим для українського народу, який уже майже третій рік всіма можливими засобами протистоїть шаленому терору кремлівського режиму. Кожен день війни – це боротьба за виживання. З настанням холодної пори року окупант вдарив по найболючішому місці – енергосистемі України. Розуміючи, що не можна піддаватися байдужості та песимізму, громада Каунаського гарнізону капеланства ініціювала акцію «Подаруй Україні світло і тепло» в період Адвенту та Різдва. Зібрані кошти були спрямовані на формування гуманітарного вантажу систем генерації та передачі енергії, який ми доставили та передаємо вашим людям. Шановні, я знаю, що війна виснажила всіх. Але ви не самотні. Наша молитва, моральна підтримка та постійна всебічна допомога допомагають народу України, який щодня відчуває на собі жахливі токсичні наслідки війни, не втратити свої екзистенційні цінності. Бажаю міцної віри і надії, міцної волі протистояти окупанту.
Дякую, Україно. Разом до перемоги!
о. Томас Каркліс, Головний капелан Каунаського гарнізону (Литва)
