Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні Свята Церква пропонує нам до роздумів черговий євангельський уривок — притчу про виноградник, через яку Ісус Христос промовляє до своїх слухачів. І справді, кожного разу, коли ми читаємо цю чи іншу притчу, цю чи іншу історію зі сторінок Святого Письма, Бог по-особливому говорить до кожного з нас. Сьогодні, чуючи ці слова і роздумуючи над цією притчею, ми замислюємося над вчинками господаря та виноградарів. Господар і справді добрий, адже вміє довіряти. Добрий тому, що дає тим виноградарям усе готове. Євангелист Матей чітко описує, що господар обвів виноградник огорожею, видобув у ньому чавило, вибудував башту і аж тоді найняв виноградарів. Тобто виноградарі, які прийшли, немовби приходять на все готове: лишень потрібно працювати і, звичайно, своєчасно давати плоди.
І господар приходить до виноградарів своєчасно, немовби очікуючи звіту за їхню роботу. Він не вимагає від них чогось більшого, чого вони не могли б дати. Звичайно, цей євангельський уривок, ця притча, справді розповідає про наше з вами спасіння, про Боже Царство. Коли Бог, творячи цей прекрасний світ, кличе кожну людину, наділяє її певними вподобаннями, талантами, власним баченням життя, дарує їй місце і час, у яких вона живе. Але в кінцевому результаті має бути своєчасне принесення плодів нашої праці та діяльності. Власне, у цьому уривку не розповідається, що ці робітники погано чи неякісно виконували свою роботу. Єдиною проблемою цих робітників було те, що вони захотіли привласнити собі те, що їм не належить. У нашому житті є чимало такого, на що ми не можемо вплинути. Ми не можемо обирати своїх батьків, місце народження. Усі ці обставини є даром нашого Творця. Але ми покликані своєчасно давати плоди, яких Господь очікує від нас.
І великою небезпекою у нашому житті є привласнювати собі те, що нам, по факту, не належить, а те, що ми отримали в дар. Бо цей світ створений Богом. Інколи людина може це заперечувати, привласнювати, змінювати певні погляди, намагатися змінювати погляди інших, спричиняючи конфлікти вдома, на роботі. Ми починаємо боротися інколи із самими собою, інколи можемо переступати через певні Божі заповіді для того, щоб виправдати власні погляди. Однак, на жаль, забуваємо про власну природу. Ми є дітьми Божими, які сотворені з величезної Любові.
І Бог, створивши нас, через наші руки прагне удосконалити Свій виноградник не тільки для того, щоб нам було комфортно, але й для того, щоб як спільнота християн ми прямували до Божого Царства і своєчасно давали плоди. Сьогоднішній євангельський уривок вчить кожного з нас пам’ятати, що ми маємо цінувати те, що отримали. Все, що ми маємо, — це реалізація Божих талантів. Нехай сьогоднішній день буде для нас призадумою: чи не привласнюю я собі те, що мені не належить? Чи я і справді є тим добрим виноградарем? Чи сумлінно працюю у цьому Божому винограднику, який мені довірили? Думаймо про це, переосмислюймо і дякуймо Богові за все. Інколи варто подякувати Богові навіть за те, що ми сьогодні втратили, бо це може дати нам глибше переосмислення нашого життя і нашого покликання. Бо, можливо, Бог приготував для нас щось набагато краще.
Нехай Бог сьогодні дає нам сили та витримки справді будувати той виноградник, у якому ми з вами є поселені, — нашу Церкву, нашу державу, — щоби, можливо, наші майбутні покоління, ті майбутні працівники цього виноградника, прийшли у цей кращий виноградник із кращими цінностями, які ми будемо плекати у їхніх серцях.
о. Нестор Кизик, священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла
