Особливістю цієї суботи є Утреня, яка поєднується зі співом Акафісту до Пресвятої Богородиці.

Довідка

Акафіст до Пресвятої Богородиці є найстаршою поемою-гімном на честь Богородиці. Назва Акафіст з грецької означає «не сидіти», тобто «молитва, яку співається чи читається стоячи».

У п’яту суботу Великого посту наша Східна Церква має особливу богослужбу на честь Пречистої Діви Марії. Ця відправа, характерна тільки для Східної Церкви, має назву акафісту, а звідси й субота зветься Акафістова. Акафістова субота, як і неділя Православ’я, не має якогось відношення до 40-ці. Вона випадає в тому часі на підставі історичної традиції і практики Церкви. На утрені цієї суботи береться цілий акафіст Благовіщення Пресвятої Богородиці. Цей акафіст можна назвати символом і вершиною великого культу Богоматері у Східній Церкві. Саме тому він заслуговує на окрему увагу.

Вдячний народ після першого захисту столиці цілу ніч співав у церкві благодарну пісню до Божої Матері стоячи, тому вона має назву акафіст. Це грецьке слово означає богослужбу, під час якої не можна сидіти, а треба стояти. Синаксар цієї суботи називає акафіст — піснею несідальною.

Акафіст має свій специфічний склад: 13 кондаків і 12 ікосів, які позначені порядковими буквами грецької азбуки. Коротші пісні акафісту звуться кондаки, а довші — ікоси, і вони йдуть одна за одною, спочатку кондак, а потім ікос.

Що таке кондак? Це грецьке слово означає короткий гімн, пісню. А що означає ікос? Це довша пісня, що оспівує подію і значення празника або похвалу святому. Ікос завжди йде за кондаком і ніколи без нього не читається. Кожний кондак в акафісті закінчується потрійним: «Алилуя». Кожний ікос після короткого вступу має 12 стихів, кожний з яких починається словом «Радуйся» і закінчується тим самим стихом «Радуйся, Невісто неневісная».

Акафіст Пречистій Діві Марії відзначається надзвичайною глибиною думки та високими поетичними зворотами. Його можна назвати архитвором церковної поезії Східної Церкви. Великий знавець Східної Церкви, князь Максиміліан Саксонський каже: «Акафістовий гимн належить до найславніших поезій цілого грецького світу». Щодо змісту, то акафіст можна поділити на дві головні частини. У першій частині, тобто в перших 6 кондаках та ікосах, переважають історичні теми з життя Ісуса Христа і Божої Матері, а в другій — догматично-моральні. Кондаки оспівують історію воплочення Божого Сина, а ікоси прославляють привілеї й ласки Богоматері. Для прикладу і кращого розуміння глибокого змісту й високої поезії наводимо один кондак і один ікос повністю.

Кондак 10: «Світ спасти бажаючи, прийшов Творець, як сам обіцяв, та був пастирем нашим як Бог, що з любови до нас став чоловіком, щоб як чоловік прикликати чоловіка, а як Бог, щоб почути від нас: „Алилуя!“

Ікос 1: «Ангела відпоручника було зіслано з неба привітати Богородицю, та коли він побачив Твоє втілення, Господи, то, глибоко вражений, так промовив до неї своїм безтілесним голосом: „Радуйся, бо через тебе радість засяє; Радуйся, бо через тебе прокляття щезне; Радуйся, Адама з упадку піднесення; Радуйся, Євиних сліз осушення; Радуйся, висото для людського розуму недосяжна; Радуйся, глибино і для ангельського розуму непроглядна; Радуйся, бо ти стала престолом царя Господа; Радуйся, бо ти носиш того, Хто все носить; Радуйся, зоре досвітня, провіснице сонця; Радуйся, лоно божественного втілення; Радуйся, бо тобою сотворіння обновляється; Радуйся, бо через тебе Творцеві поклоняємося. Радуйся, Невісто неневісная!“ (За книгою о. Катрій Юліян, ЧСВВ, Пізнай свій обряд. Свічадо, 2004)