Євангеліє від Йоана 7, 37-52; 8, 12.

37. Останнього великого дня свята стояв Ісус і скликнув на ввесь голос:

– Коли хто спраглий, нехай прийде до мене й п’є!

38. Хто вірує в мене, як каже Писання: ріки води живої потечуть із нутра його.

39. Так він говорив про Духа, що мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов бо був ще Дух Святий, тому що. Ісус не був ще прославлений.

40. Деякі з народу, чуючи ті слова, казали:

– Він справді пророк.

41. Інші говорили:

– Він – Христос.

Ще інші мовили:

42. – Чи Христос прийде з Галилеї? Хіба не сказано в Писанні, що Христос має прийти з роду Давида, з села Вифлеєму, звідки був Давид?

43. І виник роздор через нього серед народу. 44. Деякі хотіли його схопити, та ніхто не наклав рук на нього.

45. Вернулись слуги до первосвящеників та фарисеїв, і ті їх питають:

– Чому ви його не привели?

46. Слуги відповіли:

– Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.

47. Фарисеї казали:

48. – Чи й ви дали себе звести? Невже хто зі старшини або фарисеїв увірував у нього? 49. Та проклятий цей народ, що не знає закону!

50. Озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, один з них:

51. – Хіба закон наш судить чоловіка, не вислухавши його спершу й не довідавшися, що він робить?

52. Ті йому у відповідь сказали:

– Чи й ти з Галилеї? Розсліди й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.

12. І знову говорив до них Ісус кажучи:

– Я – світло світу. Хто йде за мною, не буде в темряві блукати, а буде мати світло життя.