У Хрестопоклінну неділю ми по-особливому вшановуємо хрест Господній. Тому і назва цієї неділі – Хрестопоклінна. У Євангелії від Марка ми читаємо, як Ісус Христос закликає нести хрест: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною» (Мр.8,34). У третю неділю Великого посту Церква закликає нас по-особливому почитати хрест, як могутню зброю духовної боротьби кожного християнина. Про Хрест Господній, як символ великої жертви і любові, розмірковує священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Андрій Сіданич:
«У Хрестопоклінну неділю ми по-особливому вшановуємо хрест Господній, як символ страждань, яких Христос зазнав задля нашого спасіння. Жертва Господня на хресті – це велика любов, яка найбільшу темряву може перемінити на світло, а смерть – на життя. Господь Бог освятив хрест Своєю смертю, Своєю жертвою. Дуже часто ми носимо хрест на грудях, ставимо хрест на верху Церков, як символ перемоги світла над темрявою.
Дуже часто наші військові просять нас освятити хрестик. Це засвідчує те, що люди, які, можливо, не так релігійно практикують обряди, все ж таки вірять у Божу присутність, у Божу допомогу через цей хрест, який вони носять на грудях. Військові до кінця тримають цей хрестик і порівнюють його з такою світлістю. Вони кажуть про те, що їм потрібна вервиця, але саме білого кольору, бо хрестик на ній є таким символом світла, добра, любові і перемоги.
У Хрестопоклінну неділю ми по-особливому роздумуємо над стражданнями Ісуса Христа. Ми поклоняємося Хресту, дякуючи Богу за те, що Він є разом з нами у різних випробуваннях нашого часу. Сьогодні Ісус Христос несе цей Хрест разом з нами. У Хрестопоклінну неділю ми приклякаємо, вшановуючи у такий спосіб жертву Божу на хресті. І, власне, просимо Бога про те, щоб цей хрест справді став для нас цією зброєю перемоги. Так, ми дуже багато зараз говоримо про зброю, щоб перемогти ворога видимого, але Господь Бог показує нам цю зброю невидиму, яку Він дає нам через хрест. У тій дорозі до святості людина переживає різні випробування. І сьогодні нам вартує відчути це Боже покликання і відгукнутися на нього, а далі Бог попровадить, адже Він завжди підтримує нас навіть тоді, коли ми не знаємо, як рухатися далі».
