Дорогі брати і сестри! Дякую Вам за те, що кожного дня намагаєтеся приходити до храму Божого на молитву. Наш Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла, який є прямокутної форми, символізує Ковчег. І цим Ковчегом ми, немовби, пливемо морем нашого життя. Корабель на морі – велике спасіння. Якщо корабель розіб’ється, то ми не виживемо, якщо знаходитимемось десь на середині моря чи океану. Але цей корабель, в якому ми з вами перебуваємо, є створений Богом. Так, він є збудований людьми, але тим «капітаном» є сам Ісус Христос.
Кожного разу, коли ми приходимо до цього храму, то, немовби, зупиняємося в цьому морі життя. Коли ми приходимо до храму, то наше серце одразу умиротворяється. Виходячи з цього храму, ми зустрічаємо людей, які, можливо, сьогодні і не зайшли до цієї святині. Але коли ми знаходимося у храмі, то молимося за усіх, в тому числі і за тих, які знаходяться поза його межами. Наше життя – це, немовби, спокійне, а часом і бурхливе море. І в цьому житті кожен з нас має до Бога якісь свої запитання. І тут, у храмі, кожен має можливість розділити свої потреби з Богом. Усі ми маємо надію на те, що Бог любить нас, адже Він присутній тут разом з нами і дається кожному з нас.
Сьогодні поставмо собі питання: чому я приходжу до храму? Чи розумію я, що приймаю Бога до свого серця? Чи розумію я, що усі ми, які разом збираємося на молитву у храмі, йдемо в одному напрямку до спасіння? Але йдемо з Ісусом Христом. Так, кожного дня ми стараємося прямувати до цієї досконалості. Протягом Великого посту ми можемо проаналізувати своє життя. Можливо, що є і такі люди, які не робили собі жодних постанов на час посту. Часу є вдосталь… Кожного дня стараймося удосконалюватися настільки, наскільки можемо. Удосконалюймося через молитву, через це умиротворення у храмі.
о. Нестор Кизик, священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла
