Дорогі у Христі брати і сестри! Дорогі родини полеглих Воїнів! Сьогодні дякую Вам за спільну молитву, яка є виявом великої любові до найдорожчих нашому серцю людей – наших Захисників, які віддали своє життя за Україну. Той, хто молиться, той любить. І завжди пам’ятайте про те, що в любові ми можемо бути разом з тими, які сьогодні перебувають у вічності. Тут, у храмі, де небо із землею сходяться воєдино, ми разом з нашими Воїнами стоїмо перед Божим обличчям.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших Захисників, які трагічно загинули під Зеленопіллям Луганської області. І, власне, 11 липня 2024 року – десяті роковини цих сумних подій. У ніч з 10 на 11 липня 2014 року відбувся підступний ворожий удар по позиціях наших Захисників під Зеленопіллям. Російська реактивна артилерія зі своєї території завдала потужного удару по позиціях українських військ, внаслідок якого загинуло багато наших Воїнів, в тому числі зі Львова. Уже більш, ніж десять років триває війна з російськими окупантами, але насправді вона триває вже століттями. Проте український народ впевнено демонструє свою силу і міць. Наскільки сильними і мужніми є наші Захисники і Захисниці, які готові віддати своє життя заради правди. І бачимо, що впродовж десяти років ворог оскаженів настільки, що вже не знає, куди наносити ракетні удари. І, як наслідок, підступні окупанти наносять ворожі удари по лікарнях, по пологових будинках, а, відтак, жертвами ракетних обстрілів стають наші діти. Такі жорстокі дії ворога ще раз і ще раз підкреслюють його підступність, але водночас і його безсилля, адже ворогу вже не достатньо воювати на одному рівні з нашими Воїнами, тому що він розуміє свою неминучу поразку. Згадуючи наших Захисників, які загинули під Зеленопіллям, ми розуміємо, що українці – незламні, ми розуміємо, що українці стоять за свою Волю і Незалежність. Дякуємо Богові за наших Воїнів, які першими стали на захист нашої рідної України. Будьмо відвертими, можливо ми тоді не до кінця оцінили їхню жертву, бо думали, що війна відбувається десь там, далеко від нас. Десять років тому тут, у храмі, ми зробили першу локацію із частин снарядів з Луганщини, де відбувалися бойові дії. Це було зроблено для того, щоби свідчити людям про те, що війна триває, щоби свідчити їм про те, що війна швидко не закінчиться.
Дорогі брати і сестри, сьогодні в небі ми маємо заступників, які моляться за нас, сьогодні у небі ми маємо заступників, які продовжують нас захищати. Наші Воїни вимолюють перемогу для України перед Небесним Отцем. Десять років ми показуємо свою незламність, десять років ми демонструємо свою звитягу і мужність. Тому сьогодні наші Захисники, які віддали своє життя за Україну, продовжують жити у наших серцях. Кожного дня молімося за них! Щоденно будьмо підтримкою для їхніх батьків, для їхніх рідних і близьких. Нехай любов, яка сповнена спільною молитвою за новітніх Героїв, завжди палає у наших серцях. Любов ніколи не переминає.
о. Тарас Михальчук, Голова Центру Військового Капеланства Львівської Архиєпархії, настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла
