У Святому Письмі Ісус Христос навчає нас: «Ви ж любіть ворогів ваших» (Лк. 6, 35). На перший погляд, ці слова є не до кінця зрозумілими нам, особливо зараз, у час важких випробувань для нашої країни. І дуже часто ми звикли міркувати по-людськи, любити тих, які нас люблять. Проте, в іншому місці Святого Письма Христос каже: «Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять» (Лк. 6, 32). Господь запевняє нас у тому, що лишень Любов зможе врятувати цей світ. Отож, відкриймо своє серце до Бога, Який наповнить його Своєю істинною, справжньою любов’ю. Що означає любити ворогів? Що таке жертвенна любов, до якої закликає нас Господь? Над цими запитаннями розмірковує священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Андрій Кобилюх.
– Дорогі у Христі брати і сестри! Я думаю, що кожен із вас погодиться зі мною у тому, що існують речі, які знають тільки вибрані люди. Так, не всі знають вищу математику, не всі є видатними фізиками чи хіміками. Але, не зважаючи на це, з впевненістю можемо сказати, що кожен із нас знає, що таке любов. Звісно, що про любов знають усі – від малого і до великого. Ну, принаймні, ми дуже часто кажемо про те, що любимо. Але якою є ця справжня Любов, до якої закликає нас Господь? Тема любові – вічна, як світ. Проте, доволі часто ця тема у сучасному світі є доволі таки скомпрометованою, а радше, знівельованою. Чому? Адже, інколи, людина не відкривається на повну довіру Богові. Можливо, ми нещиро молимося, або ж – взагалі забуваємо про молитву, хоча Слово Боже закликає молитися безперестанку. Дуже часто ми приходимо до Бога тільки тоді, коли нас щось запекло чи заболіло, коли у нашому житті виникають труднощі і переживання. Тоді з усіх сил ми прибігаємо до Господа, кажучи так: «Боже, я Тебе люблю усім серцем і душею». І коли людина отримує те, про що просила у Бога, тоді, інколи, вона знову забуває про Нього.
Отже, що таке Любов? Ісус Христос говорить: «Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних» (Лк. 6, 35). На перший погляд, ці євангельські слова є дуже складними для нашого розуміння, адже йдеться про прощення до ворогів. Це є досить таки незрозумілим для нас, адже ворог нищить наші святині, наші будівлі, вбиває наших дітей і батьків. Я думаю, що кожен із нас ставив собі запитання: яким має бути моє ставлення до ворогів? Як до них мають ставитися наші військові, які захищають нашу рідну землю? І тут на думку приходить історія, яку ви всі добре знаєте. Пригадайте собі подію із життя Папи Івана Павла ІІ – момент замаху на його вбивство. Тоді Святий Отець відвідав у в’язниці того, хто у нього стріляв. Своїм вчинком Іван Павло ІІ показав приклад справжньої і жертвенної любові.
Господь закликає нас любити ворогів. Що це означає? Це не обійматися з ними, не говорити про те, що вони чинять добре, не погоджуватися з їхньою думкою чи словами, але говорити їм про люблячого Бога, Який хоче, щоб і вони навернулися до Нього. Бог – це Любов. Він бажає нашого спасіння. Христос прагне, щоб у кожному людському серці запанувала Любов, яка перемагає ненависть і злість. Ісус вчить нас любити. Адже саме наш Спаситель з великої Своєї Любові приймає смерть на Хресті для того, щоб ми жили вічним життям. Ісус Христос каже: «Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів. 15, 13). І сьогодні наші Захисники і Захисниці є для нас ще одним прикладом цієї жертовної любові, адже віддають своє життя за ближнього свого.
