«Ще мій час не надійшов, для вас же пора – завжди готова» (Ів. 7, 6)
Дорогі у Христі брати і сестри!
Христос Воскрес!
У сьогоднішньому Євангельському читанні розповідається про свято Кучок у Єрусалимі, про його значення для юдейського народу. Але яке важливе послання хоче передати нам євангелист Іван, розповідаючи про одне з найбільших свят того часу? Отож, юдейське свято Кучок – свято подяки Богові за всі Його дари і ласки (їжу і пиття), які Він посилав юдейському народові у пустелі. І дуже важливо зазначити, що святкування відбувалося цілий тиждень. Отже, як ми знаємо, юдейський народ жив у пустелі, а пізніше виходив з єгипетської неволі до Землі обітованої. І для цих людей, які там перебували, саме харчі і вода були найбільш необхідними для того, щоб продовжувати жити, а, відтак, щоб продовжувати своє паломництво. І Бог посилав юдейському народові ці ласки, які так потрібні для кожної людини. Дорогі брати і сестри, ми дуже добре знаємо, що вода в пустелі – це досить рідкісне явище. І якщо без їжі людина зможе прожити довший проміжок часу, то прожити без води (а якщо у повітрі ще й панує висока температура) стає неможливо. Також варто зазначити, що це свято називали святом паломництва. Впродовж тижня чоловіки приходили до Єрусалимського храму, щоби скласти Богові жертву за всі ці ласки і дари, які Він посилав цілому народові, зокрема усім їхнім попередникам.
І далі євангелист Іван розповідає нам, що до Ісуса підійшли брати і мовили про те, щоб Він все ж таки йшов у Юдею, бо «учні твої побачать діла, що їх ти робиш». Адже на цей час Христос зробив вже багато чудес, але, як каже нам євангелист, «навіть і брати його, отже, не вірували в Нього!» Тобто, всі вони бачили ці чуда, які робив Ісус, проте в глибині серця не до кінця вірили в те, що Він є Богом. І, роздумуючи над цим Євангельським уривком, з впевненістю можемо сказати, що ці люди більше переймалися земними речами, а прощення гріхів і власне спасіння їх цікавило менше. Вони прагнули повної свободи і незалежності від Римської імперії, вони хотіли, щоб Ісус прийшов до Єрусалиму, показавши себе великим вождем, який може вигнати римську владу, який може скинути всіх первосвящеників, Ірода тощо. Усі ті, що були поруч з Христом, розуміли, що Він творить великі чуда, проте не до кінця приймали Його як Бога.
Дорогі у Христі брати і сестри! Ми з вами також, мабуть, потребуємо явного чуда, якого потребували наші з вами попередники. Навчімося також дякувати Богові за кожний прожитий день, за всі ласки і рясні благословення, якими Він наділяє нас щоденно. Пам’ятаймо про те, що Бог подарував людині життя вічне. Головна місія Церкви – робити все для спасіння людини через проповідь Євангелія. Сьогодні ми потребуємо, щоб здійснилося найбільше чудо, – чудо нашої Перемоги. Щоденно молімося до Бога, щоб Він дарував життя вічне всім нашим Воїнам, які загинули за волю і Незалежність України. Дякуймо Йому за кожну мить, за всі Його дари для нас. Коли ми кажемо Богові «дякую», то немовби запрошуємо Його у своє життя. Господи, допоможи нам подолати всі труднощі. Знаємо і віримо в те, що Ти нас не покинув!
о. Андрій Кобилюх, священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла
