Сьогоднішня неділя іменується неділею самарянки. У євангельському уривку розповідається про зустріч Ісуса із жінкою-самарянкою, яка раз і назавжди змінила її життя. Христос приходить до цієї знедоленої і, на перший погляд, всіма відкинутої жінки і просить напитися води. Він не засуджує її, але прагне навернути на дорогу спасіння. Цим прикладом Господь показує, що Він приходить до всіх своїх дітей, які відкривають перед Ним своє серце. Ісус Христос, звертаючись до жінки-самарянки, говорить: «Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне» (Ів. 4, 14). Отож, нехай і наші серця завжди будуть наповнені живою водою Христової правди і любові. Про Живу воду як символ особливого дару для кожного християнина, про материнство, як великий дар Божий, розмірковує священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Андрій Кобилюх.
Жива вода як символ особливого дару
У сьогоднішньому євангельському уривку ми читаємо про воду Життя. Ми добре знаємо, що вода – один із основних центрів нашого існування. І сама людина на 60 відсотків складається з води. Також ми знаємо і про те, що більше часу можемо прожити без їжі, аніж без води. Добре відомо, що Юдея є посушливою через свій клімат, а криниця – це, немовби, символ чогось величного і знаменного. Ці криниці будувалися і передавалися від покоління до покоління. Якщо поглянути на Писання Старого Завіту, то стає відомо, що саме біля криниць відбувалося багато добрих подій. Зокрема, більшість патріархів біля криниць віднаходили своїх дружин, опісля чого одружувалися. Великий Мойсей також біля води зустрів свою дружину, коли втікав з Єгипту. Джерело і криниця мають справді глибинне значення для кожного християнина. Сьогодні ми читаємо про жінку-самарянку, яка близько шостої години (а за нашим часом близько дванадцятої години дня) йде один кілометр за своє місто, щоб набрати води. Вона йде саме туди, маючи подібну криницю у центрі свого міста. Так, на перший погляд, її поведінка виглядає дивною, адже вона не йде зранку чи ввечері, але відчуває потребу саме цієї години. Звісно, що ця жінка не користувалася великою репутацією у місті, але, не зважаючи на це, Ісус першим промовляє до неї. Так, це дуже особливий момент, адже кожний вчитель тогочасного суспільства ніколи не дозволив би собі спілкуватися з жінкою посеред міста. Він не міг спілкуватися навіть із своєю дружиною, сестрою чи донькою, не говорячи вже про незнайому жінку. Але Ісус Христос долає усі ці грані, показуючи, що для Нього кожна людина є особливою, що для Нього кожна людина є Божою дитиною. Ісус Христос сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої» (Ів. 4, 10). Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, – то звідкіля б у тебе вода жива?» (Ів. 4, 11). Мовляв, Ти не маєш ні мотузки, ні відра, щоб набрати цієї води. Жива вода у тогочасній Юдеї – це символ особливого дару. Тому ці слова по-особливому зачіпають цю жінку. Сьогодні Господь показує, що Він є тією Живою водою у Пресвятій Євхаристії, якою причащається кожний віруючий. Сьогодні Ісус Христос кожного із нас зустрічає біля криниці вічного життя.
Материнство – великий дар Божий
Так, невипадково, що це Слово Боже ми читаємо сьогодні, у місяці травні, який по-особливому присвячений Пресвятій Богородиці. Ми звертаємося до Неї, як до Джерела життя. Коли читаємо різного роду передання, літургійні гімни, Писання, то Пресвяту Богородицю вони описують, як ту, Яка є Джерелом життя. Сьогодні, у Другу неділю травня, ми по-особливому молимося за всіх матерів українського народу. Ми молимося і за тих матерів, які на другому році повномасштабної війни не побоялися передати життя, які зараз у своєму лоні носять нове життя. Сьогодні ми по-особливому молимося за матерів наших Захисників України, які втратили найцінніше. Ми, як чоловіки, напевно, що ніколи до кінця не зрозуміємо сутності жінки, адже ми не народимо дітей. Жінка народжує дітей. Тому сьогоднішнє свято є таким особливим у нашому українському народі. Так, воно справді є таким величним. Нехай наша молитва лунає за матерів, які чекають звістки, не знаючи, що з їхнім сином чи донькою на східних і південних теренах нашої країни. Наш християнський обов’язок – подякувати кожній мамі за те, що ми живемо. Кожен з нас по-людськи може мати якусь певну претензію до нашої матері, але найважливіше, що мама зробила для нас, – передала нам життя. За це вартує сказати «Дякую»! Згадаймо всіх наших матерів, які вже відійшли до вічності, які вже є біля цього вічно текучого джерела. Нехай наша молитва буде і за них. Нехай Пресвята Богородиця, Якій присвячений цей місяць травень, буде доброю захисницею і розрадницею для кожної української матері.
Підготувала Юліана Лавриш
