У Євангелії від Івана читаємо про перших Христових апостолів. Ця історія покликання є дуже цікавою тим, що кожний покликаний кличе іншого. Андрій та Іван пішли за Господом, адже на Нього вказав Іван Предтеча. Ці двоє учнів цього ж таки дня побачили, де живе Учитель. Вони перейнялися атмосферою Його дому, який, можливо, був ріднішим, аніж свій власний.
Андрій був братом Симона Петра. Андрій зустрів брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію, – що у перекладі означає: Христос» (Ів. 1, 41).
Ісус, знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною» (Ів. 1, 43). Одразу ж після цього Филип кличе Натанаїла. Натанаїл, коли ж його покликав Филип, сидів собі під смоківницею. У Старому Завіті цей образ міг означати добробут. Ми бачимо людину, яка, можливо, перебуває у достатку і нічого не потребує. Характер – радше песимістичний. Филип сказав, що вони знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса з Назарету. Натанаїл відповів: «А що доброго може бути з Назарету?» (Ів. 1, 46). Однак його серце не зупинилося на тому, а запрагнуло чогось більш справжнього. Тому Спаситель і називає його «справжнім ізраїльтянином».
Сьогоднішнє Євангеліє закликає нас вийти з-під своїх «смоківниць», щоб зустріти справжнє Життя.
о. Михайло Білецький, настоятель Військового храму Стрітення Господнього
