«Але йдіть, скажіть його учням та Петрові…» (Мр. 16, 7)
Дорогі в Христі брати і сестри!
Христос Воскрес!
Жінки-мироносиці першими отримують Добру звістку про воскресіння Христове
Сьогоднішня неділя називається неділею Мироносиць. Жінки-мироносиці та Йосиф Ариматейський постають перед нами прикладом ревного служіння Богові. На основі сьогоднішнього Євангельського читання ми розмірковуємо над особливим даром жінки – бажанням якнайкраще послужити Христові. Євангелист Марко розповідає нам, що рано-вранці Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Соломія першими прийшли до гробу Господнього, щоб намастити Спасителя пахощами, аж ось раптом бачать, що камінь від входу вже відвалений. Жінки-мироносиці зустрічають юнака, який був одягнений у білу одежу, і першими отримують Добру звістку про воскресіння Христове: «Він воскрес, його нема тут» (Мр. 16, 6).
Кожної хвилини Бог може попросити нас зробити щось дуже особливе
Важливою також є місія Йосифа з Ариматеї, який прийшов до Пилата і сміливо попросив тіло Ісуса. Він поспішає, щоб з великої любові до Христа встигнути послужити Йому. Йосиф Ариматейський також є для нас прикладом особливого служіння Богові. Адже кожен з нас може щось зробити для Бога, кожен з нас на своєму місці може послужити Йому. Дорогі брати і сестри! Завжди пам’ятаймо про те, що кожної хвилини Бог може попросити нас зробити щось дуже особливе. Ми маємо не боятися зробити щось добре Богові, маємо не боятися послужити Йому так, як це зробили жінки-мироносиці і Йосиф Ариматейський. Йосиф був поважним чоловіком, але і він, мабуть, відчував страх тоді, коли говорив з Пилатом. Проте, не зважаючи на всі труднощі і страхи, Йосифові вдалося, так би мовити, вийти із зони свого комфорту і послужити Богові.
Якщо ми щоденно будемо робити добрі справи, тоді Бог обов’язково відкотить цей великий камінь труднощів і страждання на дорозі нашого життя
Знаємо, що в тогочасному суспільстві жінка не вважалася публічною особою. Проте жінки, про яких розповідає нам євангелист Марко, завжди залишалися поруч з Христом, завжди слухали Його науку. І навіть тоді, коли Ісуса розіп’яли, жінки-мироносиці поспішають до гробу, щоб знову послужити Йому, вони і надалі хочуть бути поруч з Ним до кінця. У дорозі до здійснення своєї місії їхнє серце було сповнене страхом, і вони говорили між собою: «Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?» (Мр. 16, 3). Проте Бог відкриває їм щось більше – не просто допомагає відкотити камінь, але доручає велику місію – розповісти всьому світові про радість Христового Воскресіння. Так, цим жінкам було непросто і вони справді ризикували, адже біля гробу знаходилася охорона. Не зважаючи на страх і небезпеку, вони все ж поспішають, щоб намастити пахощами тіло Спасителя. Жінки-мироносиці постають перед нами прикладом ревного служіння Тому, Який Любить. Якби ці жінки не побороли свій страх, не відкинули всі свої сумніви і тривоги, то, мабуть, вони не відчули б радість воскресіння Христового, вони не побачили б воскреслого Ісуса. За прикладом жінок-мироносиць не біймося послужити своєму ближньому, не біймося послужити Богові. Якщо ми щоденно будемо робити добрі справи, тоді Бог обов’язково відкотить цей великий камінь труднощів і страждання на дорозі нашого життя.
о. Нестор Кизик, священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла
