Військовий капелан має задовольнити духовно-релігійні потреби військових, але за тим забезпечити душпастирське служіння в умовах війни. Найважливіша місія капелана – зцілити душевні рани наших Воїнів, спричинені цією жорстокою війною, щоденно реагувати на їхні духовні виклики і потреби. Про те, як виглядає війна близько до лінії фронту, про те, як здійснюється капеланське служіння там, на лінії вогню, про те, як вдається підтримувати моральний дух наших Захисників та Захисниць, про унікальні свідчення присутності Бога, ексклюзивно розповідає капелан управління 1 окремої бригади імені князя Лева Державної спеціальної служби транспорту отець Олег Кришталь.
Отче, ви перебували дуже близько до лінії фронту. Якою ви побачили війну? Чи вдається підтримувати моральний дух наших Захисників та Захисниць, який настільки важливий на війні?
Так, я перебував на запорізькому напрямку. Хочу сказати, що війна – це направду інший світ. Звісно, що я не вперше їжджу до наших військових з місією капеланського служіння, однак, цього разу вона була доволі таки особливою і тривала більший проміжок часу. Як штатний капелан, я протягом місяця перебував з нашими Захисниками. Але хочу наголосити на тому, що переїхати у зону бойових дій – це, немовби, перебувати у світі, в якому панує інший побут і сприйняття, у якому існують свої виклики та випробування. Радію з того, що моральний та бойовий дух наших Воїнів є високим, але, водночас, чимало з них чекають, щоб їх змінили. Наші мужні Захисники і Захисниці продовжують боронити країну, щоб не допустити ворога на свою землю. Також вартує зазначити на тому, що впродовж війни чимало військових стали більш духовними. Вони продовжують цікавитися цією духовною тематикою. На мою думку, духовність на війні стає більш якісною, ніж у тилу.
Як відбувалося Ваше щоденне служіння? Як виглядає цей побут на війні?
Мій щоденний побут виглядав дуже звично. Я називав його працею у «малих групах». Щодня я виїжджав з нашими хлопцями на позиції, де вони виконували свою роботу. Перед обідом ми спільно молилися, роздумували на духовні теми. Такі духовні розмови дозволяли більше дізнатися про особовий склад, що в подальшому допомагало у вирішенні їхніх проблем. О 6:00 відбувався виїзд з місця постійної дислокації на позиції, повернення – у різний час. Також спільно молилися на богослужіннях. Хочу зазначити, що місцева влада радо ділилася з нами храмом, де ми звершували спільну молитву на Літургіях.
Перебуваючи на війні, завжди трапляються ситуації, коли розумієш, що Господь справді близько. Чи були у вас такі випадки?
Так, була така ситуація. За 35 метрів від мене і військовослужбовців розірвався снаряд, осколки якого пролетіли зовсім в іншому напрямку. У цей момент ми відчули, що Господь є справді близько, адже могли легко поранитись чи навіть загинути. Взагалі, на війні можна якнайкраще досвідчити присутність Бога.
Отче, ви мали багато можливостей перебувати з капеланським служінням на фронті. Наскільки наші Воїни потребують допомоги військового капелана?
Звичайно, що можна по-різному провадити капеланське служіння. На фронті важливо добре виконувати функції військового капелана і не переходити цієї межі. Адже у житті капелана існує спокуса стати звичайним військовим. І тут дуже важливо дотримуватися Закону України «Про Службу військового капелана», де чітко прописано, що основним завданням капелана є «задоволення духовно-релігійних потреб особового складу та членів їхніх сімей». На мою особисту думку, є неправильним, коли капелан переходить межу і стає військовим. Адже потрібно не забувати, що ти – насамперед військовий капелан, твоя місія – забезпечувати духовний супровід.
Військове командування перед вами, як військовим капеланом, ставить конкретні завдання? Чи є у вас своя власна траєкторія дій?
Військове командування моєї бригади, де я є капеланом, повністю сприяє моєму служінню. Тут варто подякувати командуванню за те, що воно не перешкоджає моїм ініціативам. Очевидно, що потрібно проводити елементарні погодження своїх ініціатив, що сприяє особистій безпеці та загальному порядку. Як тільки приїжджаєш на місце служіння, то спочатку проводиш аналіз ситуації, а вже опісля плануєш свої дії.
Отче, як можете підсумувати цей досвід перебування протягом місяця на лінії фронту? Що з цього візьмете для служіння у тилу?
Впродовж цього часу я зрозумів, що у військових капеланів доволі багато роботи. Але ще більше праці буде тоді, коли розпочнеться етап ротації, коли розпочнеться етап повернення Воїнів у тил. Адже виникатиме багато роботи у психологічному і духовному вимірах. Потрібно буде допомагати військовослужбовцям у питаннях адаптації та соціалізації. На жаль, для багатьох війна стає частиною особистого світу. Також треба буде налаштовувати суспільство на прийняття військовослужбовців. Ми маємо підготувати себе до важливої і якісної роботи в цей дуже непростий період нашої історії.
