30 січня відзначаємо день пам’яті трьох святителів – Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого. Василій Великий, архиєпископ Кесарії Каппадокійської, Григорій Богослов, патріарх Константинограда, Іван Золотоустий, архиєпископ Константинопольський, були учителями, проповідниками та великими сподвижниками Церкви Христової. Кожного з них Церква окремо згадує в інші дні літургійного року. Але сьогодні ми відзначаємо день пам’яті всіх трьох святителів. Чому саме так? Відповідь ми знаходимо з історії Візантії. У ХІ столітті для цієї держави настали непрості часи, адже різні міжусобиці, навала ворогів, які прийшли зі сходу, знищували її. Люди у Константинополі щоденно шукали порятунку. У Бога і святих заступників вони просили миру і перемоги для їхньої держави. І згодом між людьми почали виникати суперечки про те, а хто ж з цих трьох святих, яких ми згадуємо, найбільше спричинився до розбудови Церкви Христової? Для того, щоб усунути ці суперечності між людьми, Церква говорить про те, що цих троє святих є рівнозначними, тобто рівними між собою. У літургійному церковному році ми також святкуємо свято верховних апостолів Петра і Павла. В один день ми згадуємо двох апостолів, які мають різні життєві історії. Проте, Церква ставить перед нами постаті святих апостолів Петра і Павла, як приклад для наслідування.
Про життя трьох святителів ми знаємо з того, що вони залишили нам у спадок. Зокрема, Василій Великий був людиною неймовірної ерудиції. Здобувши найкращу освіту в Афінах, він приймає аскетичний подвиг. Він стає монахом і починає допомагати потребуючим людям. Василій Великий бере участь у полеміці з єретиками, яких на той час було дуже багато. І формулювання молитви «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові» належить саме Василію Великому.
Григорій Богослов був людиною неймовірної молитви. Праці, які збереглися до нашого часу, – це «Поезії на прославу Богові». У IV столітті він був першим богословом, який відверто визнав, що третя Особа у Пресвятій Трійці – Святий Дух – є справді Богом. До цього моменту було чимало дискусій, зокрема побутувала течія аріанства, яка заперечувала те, що Христос є Божим Сином. Також тоді з’явилася єресь македоніян, які стверджували, що Святий Дух не є Богом. Саме святий Григорій Богослов вперше сміливо заперечив їм. Своїми навчаннями, молитвою, тихою і аскетичною поставою Григорій Богослов доводить усім, що Святий Дух, – це Божа Особа.
Іван Золотоустий виголошував чудові проповіді. Коли він служив Літургії в Константинограді, то люди з різних околиць приходили, щоб послухати його проповіді. Однак, не через те він став святим, а завдяки своєму служінню людям, які перебували у потребі. Василій Великий, Григорій Богослов та Іван Золотоустий показують єдність перед Господнім обличчям. У 1938 році митрополит Андрей у своєму пастирському посланні до львів’ян, якраз перед початком Другої світової війни, зазначав, що цих троє святителів є перед Божим обличчям, що вони представляють собою зразок і єдність для християн. Через них можемо просити у Бога потрібних нам ласки і благодаті.
Сьогодні, стоячи перед Божим обличчям, ми просимо цих святих мужів, щоб вони випросили для нас миру, перемоги, благословення для Воїнів та їхніх родин. Щоб Божа Любов була з тими, які знаходяться далеко від дому. Нехай Боже Світло, яке просвічувало трьох святителів, наповнює наші серця Любов’ю.
о. Роман Ментух, священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла
