Щовівторка, о 12:00, у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, служиться Молебень за мир в часі війни. Ми молимося за наших захисників і захисниць, за волонтерів, за медиків, за всіх тих, які потребують нашої підтримки. Отож, всіляко підтримуючи своїх ближніх, ми робимо великий крок для досягнення душевного миру, а, відтак, миру у нашій Батьківщині. Ісус, звертаючись до нас, скаже: «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25, 40). Про важливість молитви за наших воїнів розповідає священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Роман Ментух:
«Ми завжди маємо пам’ятати слова наших великих предків, які боролися за волю і незалежність нашої Батьківщини. Вони ревно і віддано боролися у той час, коли в них не було жодної підтримки. Так, зокрема Євген Коновалець об’єднав тисячі українців довкола ідеї боротьби за соборну Українську державу. «У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю», – наголошував він. У цій боротьбі наш народ виборює собі правдиве майбутнє. Отож, повсякчасно моліться за наших воїнів. А вони у свою чергу дякують нам за цю молитву. Так, ми боремося за своє, захищаємо своє. Тому Господь правдиво перебуває з нашими воїнами.
Неодноразово наші воїни розповідають про те, що у часто незрозумілий, незбагненний спосіб молитва врятувала їх. Крайній раз я розмовляв з воїном, якого евакуйовували після поранення в Бахмуті. Він розказував, що, отримавши поранення, молився. Він розумів, що і за нього також моляться. Трапилося так, що у автомобілі, який евакуйовував їх, раптово посеред Бахмуту пробивається колесо. І попри те, що так не можна робити, вони все ж зупинилися, щоб подивитися, чи можливо рухатися далі. І вони вирішили, що можна рухатися далі. Вони продовжили рух. І, мабуть, під час цієї евакуації був якийсь російський дрон, який спостерігав за цим автомобілем медиків. І в тому місці, куди вони мали би прибути за ці тридцять секунд, протягом яких затрималися, почався обстріл градами, під який вони би точно потрапили. Але у якийсь такий незрозумілий спосіб Господь уберіг життя і йому, і іншим воїнам. Воїн переконаний, що з людської точки зору вони не мали б зупинятися там, посеред цієї дороги. «Я вірю, що це є Господня дія», – каже наш захисник.
Отож, продовжуємо огортати молитвою воїнів, які боронять нас. Моліться за полонених, поранених, зниклих безвісті. Моліться за родини, які пережили горе втрати своїх близьких. Моліться за тих діток, які чекають своїх батьків. Ніколи не забувайте про них. Роблячи добро своїм ближнім, ми зростаємо духовно».
