У Євангелії від Луки ми читаємо про те, як двоє учнів, прямуючи дорогою до Емаусу, зустрічають воскреслого Христа. Сам Ісус, наблизившись, ішов разом з ними, але очі їм заступило, щоб Його не пізнали. І коли Він був з ними за столом, то взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі, і вони Його пізнали. І казали вони один до одного: «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?» (Лк. 24, 32). Ми дуже часто стаємо подібними до цих учнів. Чи здатні ми пізнати Христа? Чи є наша віра міцною? Про нашу власну дорогу до Емаусу, яка має стати дорогою правдивого зцілення наших ран, розмірковує священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Роман Ментух:
«У сьогоднішньому євангельському уривку ми читаємо про те, як Ісус Христос з’являється двом учням, які прямують дорогою до Емаусу. Учні були сповнені великого смутку і розчарування, адже вони пережили найболючіший момент. Усі ті, які коли-небудь зустрічали Христа, переймалися Його проповіддю. Вони одразу пізнавали у Ньому Месію. Це був саме Той, Який повинен був принести правдиве щастя і свободу для народу, Який повинен був звільнити їх від гніту ворогів. Впродовж років вони чекали і чекали, але Христос так і не з’являвся. І ось у найважчий момент історії, коли римські легіони крокують і плюндрують єврейські святині, з’являється Той, про кого пророкували пророки. Але учні, мабуть, були розчаровані цими останніми подіями, адже Христос не повинен був померти. Він мав би перемогти усіх ворогів, звільнивши тим самим ізраїльський народ. Вони, як і більшість ізраїльтян, думали про те, що Він ввійде у Єрусалим, розпочне повстання, а опісля буде там царювати.
Христос входить у їхній смуток. Він слухає їхню розповідь. Учні розповідають Йому про те, що пережили, зокрема про те розчарування, яке сколихнуло їх. Учні побачили простого подорожнього, щодо якого проявили своє милосердя. Вони запросили Його до свого дому. І от Він взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. І тільки тоді учні впізнали у Ньому воскреслого Христа. Смуток, з яким йшли ці учні, не дозволяв їм побачити Бога. Христос діє дуже лагідно і повільно. Ісус Христос приймає їхній смуток. По дорозі до Емаусу Він починає навчати їх – вияснювати Писання. І тільки при ламанні хліба Він відкриває їм себе правдивого.
Скільки смутку і страждань пережили сотні тисяч українців? Хтось покинув свої домівки, хтось оплакує своїх рідних і близьких, які вже не сядуть за цей святковий стіл. Цим смутком переповнена уся наша країна. Сьогодні Христос приходить до нас на нашій дорозі до Емаусу. І коли ми відкриємо перед Ним свій смуток, тоді отримаємо правдиве зцілення. У своїх молитвах згадайте усіх наших захисників, які ці великодні свята зустрічають на Сході і Півдні нашої України, оберігаючи наш мир і спокій. Нехай Воскреслий Христос своїми ранами зцілює їхні рани, нехай своїм світлом просвітлює їхні ночі».
Підготувала Юліана Лавриш
