У щоденній суєті інколи не можемо відчути, що для нас означає вічне. Ми працюємо і насолоджуємося плодами праці, переживаємо миті радості й смутку, однак все одно розуміємо, що все є швидкоплинним і скороминучим. Як у щоденній рутині не забувати про вічне? Що про це нам каже Святе Письмо? Наскільки важливо чинити милосердя, щоб осягнути вічне життя? Над цими питаннями розмірковує священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Роман Ментух.
– Бог сотворив людину. Він дав їй душу, яка є вічною. І, власне, єдність тіла і душі дає людині правдиве життя з Богом. І, як знаємо ще із Старого Завіту, людина мала змогу перебувати у райському саду із своїм Творцем. Про це читаємо у Книзі Буття: «Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його» (Буття 2, 15). У Книзі Буття ми також знаходимо історію гріхопадіння. Перші люди, порушуючи Божу заповідь, з’їли заборонений Богом плід райського дерева і через це були вигнані з раю, втративши надію на спасіння і вічне життя.
Проте Бог не залишає людину, а посилає Свого Сина – Ісуса Христа, щоб в Ньому ми отримали життя вічне. З цього моменту починається історія спасіння цілого людства. Безмежна Божа любов дарує людині можливість навернення і спасіння: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16). Своєю безневинною кров’ю Христос відкупив кожного і кожну від гріха, прокляття і смерті. Він повертає людині можливість бути вічно з Богом. На іконі Воскресіння зображено Ісуса Христа, як Переможця над адом. Спаситель спускається до аду, розбиваючи його ворота. Христос тримає за руку Адама, немовби, піднімаючи його з цього упадку. Господь знову вдихнув в нього віддих життя, повертаючи його до цієї вічності. Разом із Адамом Христос повертає до вічності весь людський рід.
Ми, живучи тут, на землі, своїми вчинками щоденно покликані робити все для того, щоб у майбутньому осягнути життя вічне. Кожного дня стараймося бачити потреби своїх ближніх, дарувати їм християнську любов, яка полягає не у словах, а в ділах. Безперестанно підтримуйте наших Захисників і Захисниць, моліться за них. Не забувайте також і про родини, які переживають кризу і щоденно потребують нашої допомоги. Адже Ісус Христос, закликаючи нас до виявлення милосердної любові, говорить: «Люби ближнього твого, як себе самого» (Мт. 22, 39). Отож, наслідуймо приклад Спасителя, любімо своїх ближніх, будьмо милосердними до них. Божа воля – щоб ніхто з нас не загинув, але воскрес разом з Христом. Адже Він сказав: «Я живу, і ви будете жити» (Ів. 14, 19).
