Христос Воскрес!
Дорогі брати і сестри! Сьогодні ми святкуємо найвеличніше свято – Воскресіння Христове – торжество перемоги життя над смертю, перемоги світла над темрявою, перемоги добра над злом. У цей радісний день вітання «Христос Воскрес» лунає у серцях мільйонів українців. Сьогодні ми святкуємо вже третій Великдень за час повномасштабного вторгнення. Минулого року в цей день я перебував на фронті разом з нашими Захисниками і Захисницями. І будьмо певні, що Господь провадить кожного з нас, провадить наших Воїнів, які мужньо боронять нашу Батьківщину. Бог разом з нами!
Хочу поділитися з вами роздумами про важливу місію жінок-мироносиць. Що вони відчували? Про що думали? Жінки-мироносиці, після того як пережили розп’яття, смерть і похорон свого Спасителя, поспішають до Його гробу. Жінки ідуть, щоби побути із своїм Учителем і намастити Його тіло пахощами. Напевно, що і вони не йняли до кінця віри, що Христос воскрес, проте з великою любов’ю поспішали, щоб послужити Йому. Але яким було їхнє здивування, коли вони зустріли ангела, який до них промовив: «Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Нема його тут, бо він воскрес» (Мт. 28, 5-6). Ангел сказав, щоб якнайшвидше бігли і розповіли про цю подію Його учням. Не зволікаючи ні на мить, сповнені великої радості, жінки побігли, щоб виконати прохання ангела і сповістити про цю новину учнів. І що ж далі? Дуже важливо, що на цей заклик жінок відгукнулися двоє особливих і водночас різних за характером учнів – Іван і Петро, які притьмом побігли до гробу Господнього. Як пам’ятаємо, апостол Іван залишився з Ісусом до кінця. Він перебував з Христом навіть тоді, коли всі злякалися і розбіглися. Учень Христовий Іван і Мати Божа стояли під хрестом. Але до гробу прийшов також і Петро – той, який тричі відрікся Христа, хоча перед тим запевняв, що йому вистачить сили духу йти за Ним до кінця. І тоді, коли ці двоє учнів опинилися біля місця поховання Спасителя, вони побачили порожній гріб, адже Господь воскрес. І саме у цей момент апостол Петро повірив у те, що Бог пробачив йому. Адже там, де є воскресіння, там немає навіть найменшого натяку на те, що ми можемо бути непрощені. У Своєму Воскресінні Христос обіймає нас безмежною Любов’ю. Христос Воскрес! І ця радісна подія перемінила увесь світ докорінно.
Вчора відбулася, на мій погляд, історична мить – до нашого Гарнізонного храму приїхали писанки з-під Бахмута, написані Воїнами 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Коли з такою ініціативою зателефонував військовий капелан цієї бригади отець Іван Гальо, то ми радо згодилися, хоч усвідомлювали, що таку акцію дуже важко зреалізувати. У наві храму розміщені світлини, на яких зображений процес малювання писанок Воїнами 80-тої бригади. До храму передали близько 150 писанок, зроблених власноруч нашими Героями поміж боями та обстрілами. Наші Захисники роблять просто неймовірні речі – вони боронять нас на фронті, а ще малюють писанки для того, аби назбирати кошти на евакуаційну машину, яка потрібна їм, щоб рятувати поранених з поля бою. Основний символізм писанки – це безперервність життя. І ці писанки з-під Бахмута призначені для того, щоб рятувати життя. Впродовж Світлого тижня кожен охочий за добровільну пожертву зможе отримати таку писанку і також допомогти зібрати кошти військовослужбовцям на квадроцикл чи баггі. Сьогодні в очах наших Воїнів бачимо Воскресіння – смерть переможена. А тому ми рівноцінно стверджуємо всьому світові, що Христос Воскрес, Він смертю смерть подолав.
Дорогі у Христі брати і сестри! У день Святої Пасхи хочу прочитати слова Івана Золотоустого: «Нехай ніхто не засмучується гріхами, бо прощення з гробу всім засіяло! Нехай ніхто не боїться смерті, бо смерть Спасителя нас визволила; знищив її той, кого вона тримала. Ад полонив той, хто до аду зійшов: зазнав він смутку, зіткнувшись з його тілом. Передбачивши це, пророк Ісая голосно кликав: Ад засмутився, стрінувши долі тебе… Засмутився, бо знищений; засмутився, бо зневажений. Засмутився, бо смерть на нього прийшла. Засмутився, бо зруйнований. Засмутився, бо зв’язаний. Взяв людину, а на Бога натрапив. Взяв землю, а стрінув небо. Взяв, що бачив, і впав через те, чого не добачив. Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос – і ти звалений. Воскрес Христос – і попадали демони. Воскрес Христос – радіють ангели. Воскрес Христос – і життя вільно пливе».
Впродовж багатьох днів ми одні з одними будемо вітатися «Христос Воскрес». І я дуже хочу, щоби ви, коли почуєте це радісне привітання, з глибокою вірою у своєму серці відповідали – «Воістину Воскрес!» Усім вам бажаю непохитної і міцної віри у Воскреслого Христа. Нехай Світло Христового Воскресіння дарує радість нашим Захисникам і Захисницям, додає їм сили у цій нелегкій боротьбі. Хай вітання «Христос Воскрес» лине у всі куточки нашої України, щоб якнайшвидше настав Світанок нашої Перемоги над темрявою і злом.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
отець Тарас Михальчук, Голова Центру Військового Капеланства Львівської Архиєпархії, настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла
