Молитва за померлих – це свідчення нашої віри у життя вічне у воскреслому Ісусі Христі. Про важливість молитви за наших померлих, про те, як прямувати до святості протягом життя і осягнути вічність, розмірковує священник Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Юрій Цюпка:
«Дорогі у Христі брати і сестри! Часто ми приходимо до храму, щоб помолитися за своїх рідних і близьких, які відійшли у вічність. Смерть назавжди розриває будь-який видимий зв’язок з ними. Ми вже не зможемо отримати від них якоїсь допомоги, доброго слова чи підтримки. Але, не зважаючи на їхню видиму відсутність, ми через віру і невтомну молитву продовжуємо підтримувати з ними цей невидимий зв’язок. І нашою молитвою за померлих ми підтверджуємо той факт, що наші рідні люди для нас важливі і дорогі. Наша молитва за померлих – це визнання того, що ми завжди пам’ятаємо про наших близьких. Молитва за померлих – це найбільший вияв християнської любові до дорогих нашому серцю людей, які відійшли у вічність.
Ісус Христос говорить: «Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в Нього, жив життям вічним і щоб Я воскресив його останнього дня» (Ів. 6, 40). Господь завжди прагне, щоб кожна людина змогла спастися і отримати життя вічне, адже Він є джерелом цього життя. Ісус Христос вказує людині на цю дорогу спасіння: «Я – дорога, істина і життя!» (Ів. 14, 6). Звичайно, що протягом життя людина самостійно робить свій вибір, адже має свобідну волю. Чи здатна вона йти цією дорогою спасіння? Чи зможе у майбутньому осягнути це життя вічне? Тому, живучи тут, у цьому світі, ми маємо вміти почути слова нашого Спасителя, які збагачують і заспокоюють нас тоді, коли на серці лежить великий тягар. Виконуючи Його волю, ми, немовби, прямуємо цією дорогою спасіння, щоб у майбутньому осягнути вічність.
Згадайте той момент, коли Христос воскрес і з’явився своїм учням. І, як знаємо із Святого Письма, апостол Тома спочатку не повірив, що це сталося, аж допоки не доторкнувся Його ран. Приступаючи до Таїнства Сповіді і Причастя, ми також маємо змогу торкнутися Христа. Бо, перебуваючи на Божественній Літургії, ми є непросто слухачами, але активними її учасниками. Ісус Христос безустанно і щоденно нагадує нам: «Я – хліб життя. Хто приходить до мене – не голодуватиме; хто в мене вірує – не матиме спраги ніколи» (Ів. 6, 35). Отож, маймо добрий обов’язок молитися за наших померлих, бо це також зміцнює нас у вірі, удосконалює, як християнина, наближує до Царства Небесного».
