Дорогі брати і сестри! Сьогодні, у цей вівторок сиропусного тижня, ми читаємо євангельський уривок, який пригадує нам про останні години життя Ісуса Христа. Читаючи ці уривки, можемо лишень уявити, як непросто було Христові, Який все це переживав. Він розумів, що на цей хрест потрібно буде понести гріхи усіх цих людей, гріхи усіх нас. Господь каже, що настала година і влада темряви. Але після темряви завжди настає світанок Воскресіння, світанок перемоги.
А далі ми читаємо про темряву, що настала у житті Петра, який відрікається Христа, хоча перед тим казав, що готовий піти з Ним на смерть. А Ісус мовив до нього: «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш» (Лк.22,34). І як тільки Петро третій раз відрікся Христа, то згадав Господнє слово і, як читаємо у Євангелії, «вийшовши звідти, заплакав гірко».
Ми також маємо розуміти, що саме ця темрява і ця важкість гріха приносить шкоду нашій душі, за яку помер Господь. Тому ми приступаємо до Сповіді і перепрошуємо Бога, жалуючи за свої гріхи. Тому час від часу приходимо до Сповіді, кажучи: «Боже, прости!» А інколи людина може і заплакати, розуміючи, що прийшла по-справжньому покаятися. Людина може заплакати, прагнучи все це змінити. Ми знаємо, що після Воскресіння життя Петра змінилося. Він, сповнений Духа Святого, зробив багато добрих справ. Кожен з нас також має добру нагоду після покаяння зробити багато доброго.
о. Юрій Цюпка, священник Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла
