Великий піст – це подорож до зустрічі з Воскреслим Ісусом. Це подорож від темряви до світла, від кайданів до свободи, від розпачу до благодаті віри. Пропонуємо вашій увазі 5 думок о. Романа Ментуха на Великий піст.
1. Піст – це не дієта, але утримання певний час від того, що забирає в нас багато часу. Утримання від м’ясних страв, алкоголю чи інших шкідливих звичок допомагає збадьорити наш дух, робить нас сильнішими для духовної боротьби із спокусами. Іноді значно важче відмовитися від марної трати часу у соціальних мережах, ніж від страв. У такому випадку краще перестати постити у Фейсбуці, а постити без нього. Утримання від того, що забирає в нас багато часу і зусиль, – це перший крок для того, щоб осягнути правдиву свободу.
2. Молитва – це розмова з Богом. Піст допомагає збадьорити наш дух, коли з’являється багато сил та енергії, яку слід зосередити на спілкуванні і зустрічі з Господом. Піст, навіть найстрогіший, без молитви – це точно дієта. Тому позбувшись того, що нам надокучає у духовному житті, знайдімо час для зустрічі з тим, хто нас найбільше любить. Так, як не можливо побудувати чи укріпити стосунки з іншими людьми без спілкування, так само неможливо укріпити наші стосунки з Богом без молитви. Час посту наповнений чудовими молитвами, як Літургія Напередосвячених Дарів, Канон Андрея Критського, Вечірні та Утрені, з використанням покаянних текстів з церковної книги Тріоді. Все це багатство слід відкривати для себе впродовж цього часу. Якщо до цього ми рідко ходили до Церкви, то взяти собі за правило прийти туди щонеділі. Якщо ходили щонеділі, то знайти час серед буднів теж прийти на спільну молитву. І, звісно, не забувати про приватну молитву, хоча б зранку і ввечері.
3. Милостиня – виявлення турботи до ближнього, знедоленого. У давнину відмовлялися від м’яса не просто, щоби не їсти його, але ті м’ясні харчі, які залишалися, роздавали потребуючим людям. Коли ми намагаємося зростати у молитві, то слід звернути увагу на потребуючих людей, які знаходяться поруч з нами. Протягом дня маємо старатися знайти можливість допомогти, бо саме у обличчі потребуючої людини можемо побачити обличчя страждаючого Христа.
4. Навіть найстрогіший піст, найревніша молитва, діла милосердя не повинні бути для нас такою нагодою для гордині. У цей час ми маємо перебувати у особливій радості. У Євангелії від Матея Ісус Христос каже: «Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду» (Мт.6,16). Отже, не будьте, як лицеміри, нехай серце ваше буде сповнене радості протягом цього періоду Великого посту. Дуже важливо не показувати, що ти постиш, тому радість – неймовірно важливий критерій того, як ми повинні провести час посту. Тому випромінюймо радість. Нехай наша радість буде щирою.
5. Люди, які ставлять перед собою цілі, є значно успішніші, аніж ті, які не здатні їх перед собою поставити. Не засмучуйтеся, коли щось не виходить одразу. Коли щось не вийшло – знову і знову продовжуємо, пам’ятаючи про те, що період Великого посту – це період перемоги Ісуса Христа. Саме Він, крокуючи пліч-о-пліч з нами, буде допомагати нам зростати духовно, будувати добрі відносини з Ним.
