1 вересня розпочався Новий церковний рік. І дуже символічно, що перше велике свято Нового церковного року – це Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Не зважаючи на всі труднощі і випробування, Пресвята Богородиця відповіла Богові «Так». І сьогодні Господь чекає, щоб і ми сказали Йому «Так». Дорогі у Христі брати і сестри, згадаймо батьків Діви Марії – святих Йоакима та Анну. Своїми вчинками вони безкінечно говорили Богові «Так». У них тривалий час не було дітей, а тому вони вважалися такими, яких покинув Бог. Не зважаючи на всі ці життєві виклики, вони завжди зберігали вірність Господеві. І їхня велика віра дала свій плід. Різдво Пресвятої Богородиці «радість звістило всій вселенній». І, як далі співаємо у тропарі свята, «з Тебе бо засяяло Сонце правди – Христос Бог наш».
Дорогі брати і сестри, коли ми з вами є безсилими, тоді в нас опускаються руки, тоді страх сковує нас, тоді різні переживання беруть над нами гору. І коли ми переживаємо різного роду труднощі і випробування, але продовжуємо довіряти Богові, тоді отримуємо від Нього велике благословення. Таким великим благословенням для Йоакима та Анни було Народження Діви Марії. Зустріч Марії з архангелом Гавриїлом була сповнена страху, адже в ці суворі часи Її могли каменувати тільки за те, що Вона завагітніла, не знаючи мужа. Однак архангел заспокоює Її: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога» (Лк. 1, 30). Тоді Марія відповіла: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1, 38). Пресвята Богородиця сказала Богові «Так». Дуже важливо і нам відповісти Богові «Так», бо неодноразово ми кажемо Йому «ні», а особливо тоді, коли зосереджені на тілесних втіхах і земних радощах. Невипадково Отці Церкви називають Пресвяту Богородицю Новою Євою, адже старозавітна Єва зосереджувала своє життя тільки на земних благах і виключала можливість віддати себе Богові. Пресвята Богородиця переживала чимало випробувань і в Її житті також були події свого особистого Гетсиманського саду. Пригадуємо також слова молитви Ісуса Христа: «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а Твоя буде воля!» (Лк. 22, 42). Коли ми цілковито довіряємо Богові, тоді перемагаємо свої страхи і труднощі.
Ми, як священники, цього тижня пережили чи не найстрашніший момент від початку повномасштабного вторгнення. Величезна кількість львів’ян зібралася у Гарнізонному храмі, щоб віддати останню шану сім’ї Базилевич – матері Євгенії та її трьом донькам, які загинули внаслідок ракетної атаки на Львів. Чимало з нас ставили собі питання, на які не знаходили відповіді. Ми, священники, віддали цю страшну трагедію в Господні руки: «Хай не моя, а Твоя буде воля». Саме з цими словами ми можемо бути підтримкою для батька Ярослава, адже все наше життя знаходиться в Божих руках. Сьогодні наші вороги прагнуть довести всьому світові, що сильніший той, у кого в руках зброя. Однак ми чітко знаємо, що Бог завжди перемагає. Наші Захисники часто кажуть про те, що вони перестали боятися смерті, повіривши в Бога. У житті кожен переживає події свого особистого Гетсиманського саду, коли так важливо сказати: «Хай не моя, а Твоя буде воля».
З нагоди сьогоднішнього свята своїми роздумами поділився Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав: «Тішмося цим святом, бо воно для нас є святом народження нашої надії в умовах війни. Це свято народження нового дійства, нової сили, нової дійсності для всіх нас. Ми повинні не просто знати про це свято, а його святкувати, тобто дозволити, щоб ця подія, яку сьогодні спогадуємо, стала частиною нашого життя, розв’язала неплідність особистих зусиль. Ми сьогодні кажемо: Пречиста Діво Маріє, вітаємо Тебе між нами! Будь зі своїми дітьми в час воєнного лихоліття. Дай нам світло надії серед темряви людського страждання, яке принесла нам сучасна історична хвиля. Пресвята Богородице, спаси нас!»
о. Тарас Михальчук, Голова Центру Військового Капеланства Львівської Архиєпархії, настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла
