Дорогі брати і сестри! Продовжуємо нашу мандрівку періодом Різдвяного посту. Кожний день цього особливого часу наближає нас до одного із найбільших свят – Різдва Христового! У сьогоднішньому Євангельському уривку читаємо про оздоровлення жінки, яка була скорчена і ніяк не могла випростатись. Думаю, що на той час ця хвора жінка не була якоюсь особливою, адже можна було побачити багато інших людей, які також хворіли тією чи іншою недугою. На жаль, і сьогодні зустрічаємося з випадками, коли навіть діти народжуються з різними фізичними вадами. Батьки покірно приймають дар їхнього життя. Вони, немовби, несуть цей хрест через усе своє життя.
Проте для нас, християн, ця жінка все ж таки є особливою. Немічна жінка – це символ скорченого людства, пригнобленого гріхом, труднощами і болями. І часто духовна неміч, немовби, тягне нас до землі. Кожен з нас має щось своє, що не дає йому випростатися, – це певні гріхи чи погані звички. Особливо важким є тягар, який ми несемо під час цієї війни. Нам дуже важко вирівняти свої плечі для того, щоб стати свобідними, щоб вільно дихати і жити. Як тільки ми подолаємо одну перепону у нашому житті, одразу ж з’являється інша перешкода, яка тягне нас до землі. Але в світлі свята Різдва Христового ми отримуємо надію на те, що Спаситель прийде до нас і скаже: «Сину, дочко, прощаються тобі гріхи твої». Перебуваючи у часі приготування до цього свята, будьмо певні, що Господь до нас обов’язково прийде, адже Він прагне зустрічі з нами.
Господь приходить і шукає людину. Христос приходить до рибалок – Андрія, Петра, Якова та Івана – і кличе їх йти за Ним. Він перепливає Генезаретське озеро, щоб оздоровити біснуватого чоловіка, якого усі відреклися. Христос знаходить на дереві Закхея і каже: «Закхею, злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі». Сьогодні Господь приходить до цієї хворої жінки і зціляє її.
Дорогі брати і сестри! Сьогодні Господь шукає кожного з нас у різних обставинах нашого життя. Христос може зустріти нас біля озера або ж поблизу нашого дому, чи місця праці. Господь може промовити до нас через наших ближніх. Жінка, яка була скорчена, вважалася грішницею. Адже її недугу сприймали, як кару за гріх. Вона, можливо, сиділа позаду цієї синагоги і молилася, бо прагнула бути разом з Богом. Ісус Христос покликав її і промовив: «Жінко, ти звільнена від твоєї недуги» (Лк. 13, 12). Він поклав на неї руки, і вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. Гріхи цієї жінки тримали її, немовби, у темряві, але тут приходить Христос і відкриває їй світло. Часто наші гріхи тягнуть нас до землі, роблять нас духовно немічними. Перебуваючи у особливому часі, покаймося у своїх гріхах. Ми маємо навчитися бути сильними, гідними, тими, які покладають свою надію на Бога. Тому під час Різдвяного посту готуймося, щоб гідно зустріти новонародженого Христа.
Владика Андрій Хім’як, єпископ-помічник Київської Архиєпархії, Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
