Дорогі в Христі брати і сестри!
У Посланні до Євреїв апостол Павло пише: «Бо десь хтось засвідчив, кажучи: «Що таке людина, що ти про неї пам’ятаєш? Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього? Ти вчинив його мало що меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю. Усе підкорив йому під ноги»» (Послання апостола Павла до Євреїв 2, 6-8). Із Святого Письма ми дізнаємося, що людина створена на образ і подобу Божу. Окрім того, люди завжди перебувають в спільноті і поважають одне одного. Однак, це також створює основу для найжахливішої трагедії всього творіння. Свобода вибору, виражена без поваги до іншої людини, є фундаментальним гріхом – жадібністю. Адже саме жадібність не підкорюється жодному правилу і є явним нехтуванням іншими. Жадібність виражається у неповазі до гідності кожної створеної людини. Бог дарує людині її гідність, але багато хто не розуміє цього. Отже, саме в цьому проявляється егоїзм, який, на жаль, рівний смерті.
Цього року Папа Франциск підписав декларацію «Dignitas Infinita» – «Безмежна гідність». У цій декларації він наголошує на тому, що цінність людського життя не залежить від влади, користі чи соціального статусу. Нас створив Бог, Який знає кожного з нас на ім’я. Коли ми розмірковуємо над геноцидами в українській історії, зокрема такими, як Голодомори, то усвідомлюємо, що ця жорстокість була замахом на нашу людяність. Впродовж крайнього десятиліття в Україні ми зіткнулися із жорстоким ворогом, який через насильство та терор прагне знищити цю священну цінність. Таж же само і сьогодні ворог знищує харчові заводи, пекарні, спалює врожай на полях, руйнує критичну інфраструктуру, яка забезпечує країну електрикою та теплом. Ми усвідомлюємо, що ця жорстока війна є ще однією безжальною спробою геноциду, а також глобальною загрозою для людської гідності та демократії. І ми сьогодні згадуємо сотні викрадених та вбитих дітей в Ірпені, Бучі, Маріуполі. Я був у кожному із цих міст, бачив все на власні очі, спілкувався із людьми. Знаходимо подібну аналогію і в Святому Письмі, коли Ірод масово вбивав малих дітей. Так, ці злочини є явним проявом геноциду. Проте серед цього руйнівного та гріховного вибору багатьох людей існує неймовірна стійкість людської гідності. Не зважаючи на важкі випробування і страждання, українці трималися і продовжують триматися за свою віру і гідність. Цей незламний дух – це зерно, що проростає навіть на морозі і серед смерті. Це той самий Святий Дух, Який живить нас, коли ми стикаємося з викликами сьогодення. Наші храми та лікарні – зруйновані, але ми їх відбудуємо. Тисячі українців гинуть, однак Господь благословляє народженням дітей в українських сім’ях. Не зважаючи на біль та страждання війни, нація продовжує жити.
Дорогі брати і сестри, а що таке радість? Навіть Ісус Христос, будучи розіп’ятим на хресті, все ж таки залишається радісним. Чому? Адже Христос сповнив Божу волю. Ми з вами також маємо глибоке усвідомлення радості і розуміння того, що Бог нас не покинув. У кожному місті, де б’ється українське серце, горить яскравий вогонь Життя. З великою радістю у своєму серці кожен українець повторює слова: «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, – бо з нами Бог!» Наші брати і сестри в Україні та у всьому світі є потужними свідками Божого дару людської гідності перед обличчям зла. Кожне ваше слово правди – це тріумф над брехнею. Кожне ваше слово правди – це перемога світла над темрявою, добра над злом, і найважливіше – перемога над смертю.
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!
Владика Браян Байда, єпископ єпархії Торонто та Східної Канади
