23 липня, у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Павло Хомницький, єпарх Стемфордський.
Пропонуємо вашій увазі текст проповіді Преосвященнішого Владики Павла.
Дорогі у Христі брати і сестри! Із Святого Євангелія ми дізнаємося про подорожі Ісуса Христа селами і містами Галилеї. Христос ходив, зціляв і проповідував Добру Новину, про наближення Божого Царства на землі. Дуже часто Ісус говорив про це у синагогах. Коли Він розгорнув Святе Письмо, тоді всім присутнім оголосив про те, що на їхніх очах збувається пророцтво Ісаї: “Господній Дух на мені, бо він мене помазав”. Дорогі брати і сестри! Тут виникає питання: що таке Царство Боже? Де Воно знаходиться? Як виглядає? Дуже часто Ісус Христос говорив до людей притчами для того, щоб вони могли розуміти Його науку. «Царство Небесне, – каже Ісус, – подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає» (Мт. 13, 44). Але найбільшим доказом Царства Божого є чуда, які Він творив. Чуда – це явний знак того, що Боже Царство наближається, це те, чого світ до цього не бачив. У сьогоднішньому уривку з Євангелія від Матея ми читаємо про оздоровлення двох сліпих і німого біснуватого. Такого чуда світ до того не бачив. Ісус Христос прийшов у цей світ, щоб проповідувати і творити чуда.
Ми можемо запитати: чи існує Царство Боже? Чи змінився світ на краще з приходом Божого Царства? Аналізуючи події сучасного світу, особливо в Україні, і далі бачимо сліпих, німих і бідних, які невинно терплять. Чи Ісус обдурив нас, коли сказав, що Царство Боже уже існує? Чи Бог покинув нас? Як це пояснити? Ми не можемо цього пояснити, адже це є Божа таємниця. Щоб якнайкраще зрозуміти таємницю Божого Царства, наведу приклад із життя. У Стемфордській єпархії живе молода жінка, яка хворіє на поліомієліт. У неї відмовили легені, тому вона змушена була перебувати у спеціальному циліндрі для того, щоб дихати. Я мав нагоду час від часу відвідувати цю жінку. Вона мала повне право відчути гіркоту своєї долі і жаліти себе, адже ніхто не зміг би осудити її. Можу сказати, що серед усіх людей у моєму оточенні вона була найбільш життєрадісною. На її устах завжди грала усмішка. Одного разу я не втримався і запитав у неї: «Як ти можеш бути такою щасливою і радісною?» Жінка усміхнулася і сказала: «Я така щаслива, адже час до часу моя мама відкриває вікно, і я чую, як вітерець шелестить гілками дерев. Я чую, як весело співають пташки, як радісно бавляться діти. І таким чином я почуваю себе щасливою». Вітерець, спів пташок, шелест листя, сміх дітей – це докази того, що Бог є біля неї.
Дорогі у Христі брати і сестри! Царство Боже є поруч з нами. Бог є, і Він ніколи не покидає нас. Навколо нас існує чимало доказів того, що Боже Царство близько. Царство Боже присутнє у красі цього світу, у Святому Причасті. Царство Боже присутнє у людях, які готові простягнути руку допомоги. Отож, просімо Бога, щоб дарував нам силу і терпіння залишатися такими людьми.
