«О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш» (Мт. 15, 28)
Сьогодні, у 17 Неділю після Зіслання Святого Духа, у Євангельському уривку від євангелиста Матея розмірковуємо над історією жінки ханаанянки. Отже, Ісус Христос прямує землями тирськими та сидонськими. За Ним йде величезна сила народу, щоб почути Його Слова. Велика кількість людей слідує за Христом, щоб побачити як Він зцілює дітей Ізраїля – хворих, сліпих, кривих… І коли Спаситель проходив повз великий натовп людей, тоді вони неодноразово просили Його про власне оздоровлення, просили про зцілення свого слуги чи дитини. Ісус запитував у людей про те, чи вірять вони, що Він це може зробити. І неодноразово чуємо відповідь: «Так, Господи, допоможи моєму невірству». Побачивши серце людини, сповнене великої віри, Ісус зцілював її, зцілював також її близьких чи рідних. Євангелист Матей розповідає нам про те, що жінка ханаанянка сильним голосом почала кричати: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно» (Мт. 15, 22). А що спочатку відповідає Христос? «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля» (Мт. 15, 24), – відповів Ісус. Ця жінка походила не з вибраного Богом народу, проте також шукала помочі Спасителя. З живою вірою у своєму серці вона приходить до Господа і просить Його про зцілення.
Дорогі у Христі брати і сестри, дуже часто і ми, подібно до жінки ханаанянки, просимо про своє духовне зцілення, просимо про зцілення всього українського народу, просимо про припинення цієї жорстокої війни. У цьому і полягає глибина нашої віри, адже всі ці наші прохання та благання, які заносимо перед престолом Всевишнього, Бог обов’язково вислухає і подарує зцілення як тілесних, так і духовних ран. Сьогодні Бог просить нас стати храмом Духа Святого. Слово, з яким Христос промовляє до нас, повинно прорости в серці кожної людини. Однак, ми з вами маємо подбати про те, щоб це Слово, подібно як у притчі про сіяча, впало на добрий ґрунт. Адже для того, щоб виросло добре зерно, має бути добра земля та відповідні погодні умови. Для того, щоб проросло зерно нашого життя, необхідна щира і ревна молитва. За два з половиною роки цієї війни ми показали християнське обличчя нашої держави і нашого народу. Адже ми неодноразово допомагали тим людям, які потребували цього. Як і жінку ханаанянку, сьогодні Христос прагне зустріти кожного із нас, щоб зцілити рани нашого серця. Чи готові ми відкрити своє серце, щоб у ньому проросло Слово Боже? Чи маємо ми у своєму серці таку велику віру, яку мала жінка ханаанянка? Завжди пам’ятайте про те, що Господь перебуває разом з нами у цей час важких випробувань і терпіння. Нехай Господь благословляє і щоденно додає сили йти разом з Ним.
Владика Богдан Данило, єпископ єпархії Святого Йосафата із осідком у м. Парма (штат Огайо, США), Голова Патріаршої комісії у справах духовенства
