У Святому Письмі ми маємо дуже гарні рядки: «Слухай, Ізраїлю, Господь до тебе говорить». Маємо навчитись чути не лише Бога, але тих, які поруч. Пам’ятаймо про заповідь любові до ближнього. Я не маю на увазі героїчної і жертовної любові, але вважаю, що кожен з нас повинен навчитись хоча б поважати інших так, як би хотів, щоб його поважали. Колись гріх Адама і Єви називали «щасливою провиною». Мені не хотілося б називати так само сучасні воєнні події, та все ж разом з болем і стражданнями маємо у суспільстві багато позитиву. Протягом цього часу ми відкрили для себе чимало духовних авторитетів, наприклад, наших волонтерів, і, безумовно, звичайних хлопців, які йдуть на фронт задля великих цілей. Присутність сучасних Героїв – це своєрідний гумус для творення нового суспільства. Візьмімо приклад з медицини. Для допомоги хворому лікар повинен часто провести операцію, розрізати тіло і втрутитися у роботу  його внутрішніх органів, пролити кров. Щось подібне відбувається і сьогодні. Війна – це болісна операція для нашого суспільства, під час якої маємо розуміти цінність пролитої крові! Пригадуються слова Патріарха Йосипа Сліпого: «Народ, який не вміє пошанувати жертв, – нікчемний народ». Інколи,  проходячи повз дитячий майданчик, де я виріс, пригадую своїх друзів і сусідів. Багато з них сьогодні воюють, комусь часом треба берці передати, за когось помолитися. Я постійно ставлю собі запитання, а що я скажу їм, коли вони повернуться і спитають: «Де ти був у цей час?» Тому маємо знаходити у собі сили, не зневірюватись, а йти вперед, наскільки б це не було важко! Робити свою справу якісно, кожен на своєму місці! З нами – Бог!

 

Уривок із інтерв’ю отця Андрія Хомишина: «Війна – це болісна операція для нашого суспільства, під час якої маємо розуміти цінність пролитої крові!». Записувала Юліанна Лавриш